Спросить
Войти
капитала для организации и осуществления деятельности;
- доступ к инвестиционным ресурсам ограничен, что не дает возможности обновить и модернизировать материально-техническую базу;
- банковские кредиты недоступны из-за недостатка залоговой базы и высоких ставок по кредитам;
- меры государственной поддержки недостаточны;
- заготовительная сеть, система хранения сельскохозяйственной продукции, товаропроводящая инфраструктура развиты в недостаточной степени;
- эффективная система сбыта как основное звено товаропроводящей цепи отсутствует, что не дает возможности выйти на внутренние и внешние рынки, добиться уровня рентабельности, необходимого для расширения деятельности;
- отсутствует необходимое количество квалифицированных кадров, а также механизма их подготовки и закрепления.
При этом в Тамбовской области в результате анализа были выявлены следующие негативные моменты:
- сокращение темпов роста продукции растениеводства за счет зерновых, свеклы, картофеля и овощей;
- замедление темпов роста продукции животноводства в личных подсобных хозяйствах.
Также анализ поддержки сельскохозяйственного сектора выявил, что не в полной мере привлечены внебюджетные источники финансирования в ходе реализации некоторых мероприятий [4].
К конкурентным преимуществам Тамбовской области можно отнести запасы плодородной почвы, хороший уровень экологии, ориентацию экономики на сельское хозяйства, достаточное количество человеческих ресурсов, хорошая транспортная инфраструктура, близость рынков сбыта.
В регионе необходимо сформировать комплексную систему, направленную на развитие сельских территорий, которая предусматривает:
- обеспечение занятости сельского населения через вовлечение личных подсобных хозяйств в товарное производство;
- улучшение качества жизни сельского населения через повышение доходности путем участия в кооперативной деятельности.
Следовательно, за счет развития предприятий сельского хозяйства возможно обеспечить рентабельность производства сельскохозяйственной продукции субъектами малого и среднего бизнеса, сохранить занятость населения в сельскохозяйственной местности, а также повысить покупательную способность в данных районах.
ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГ1ЧНОГО 1МПЕРАТИВУ ГЛОБАЛЬНОГО ЕНЕРГЕТИЧНОГО
ПЕРЕХОДУ
Рудьковський С.М.
AcnipaHm ДВНЗ «Кшвський нацiональний eKOHOMiHHUü утверситет
iMeHi Вадима Гетьмана», м. Кшв, Украна
THE FORMATION OF ENVIRONMENTAL IMPERATIVE OF THE GLOBAL ENERGY
TRANSITION
Rudkovskyy S.
Postgraduate student SHEI«Kyiv National Economic University named after Vadym Hetman», Kyiv, Ukraine
АНОТАЦ1Я
Концепц1я сталого розвитку визначила формування еколопчного 1мперативу сучасного глобального енергетичного переходу, коли в 1970-х роках були закладеш принципи енергозбереження, енергоефектив-носп та енергозбереження. Однак третш енергетичний переход ще був детермшований нафтовими шоками та розвитком технологш. Щд впливом прийняття основними стейкхолдерами об&ективно зумовлених без-заперечних еколопчних вимог ввдбуваються докоршш структурш змши в свгговш енергетищ, що зумо-вило четвертий глобальний енергетичний переход.
ABSTRACT
The concept of sustainable development defined the formation of the environmental imperative of today&s global energy transition, when, in the 1970s, the principles of energy saving, energy efficiency, and energy-saving were laid. However, the third energy transition was still determined by oil shocks and technological developments. Under the influence of adopting objectively determined specific environmental requirements, major structural holders are making fundamental structural changes in the global energy sector, which has led to the fourth global energy transition.
Ключовi слова: еколопчний iMneparaB, енергетична система, трансформащя, енергетичний перехщ енергетика.
Постановка проблеми
Яшсш та кшьктст змши у структур! енергетич-них систем мають стльний напрямок для багатьох кра!н свггу та свггового енергетичного ринку у цшому. Тому виникае завдання узагальнити причини, перебп- та наслщки енергетичного переходу на глобальному р1вш. Особливо! уваги на сучас-ному етат розвитку глобал!зац!! набувають еко-лопчш проблеми, як1 не обмежуються кл1матич-ними, 1 мають визначальне значения при розробщ енергетичних стратегш на мета-, макро- та м1крор1внях. Власне сучасний, четвертий енергетичний переход ввдр1зняеться ввд попередшх струк-турних зрушень в енергетищ та енергетичних системах еколопчною, а не економ1чною зумов-лешстю, тому дослвдженпя виникнення та формування еколопчного !мперативу глобального енергетичного переходу набувае актуальност та науково-практичного значення.
Аналiз останнiх досл1джень i публiкацiй
Важливють енергетики для забезпечення жит-тед!яльносп, безпеки та сталого розвитку еко-ном1ки обумовлюе великий штерес науковщв до широкого спектру пов&язаних з цим проблем. Зо-крема, глобальш тенденцп розвитку енергетики та окремих !! галузей висвгглеш в багатьох працях. Вщмггимо серед останшх дослвджень книгу Д. Ле-сажа, Т. ван де Граафа та К. Вестфала щодо взаемозв&язку мгж формуванням багатополярного свггового порядку, глобальним лщерством та вели-чезними викликами енергетики у цшому та енерго-менеджменту, зокрема [1], комплексне сценарне прогнозування розвитку свггово! енергетики в пращ Т. Гонга, П. Пшсона, С. Фана та ш. [2], !! ме-гатренди в статп В. В. Опалько [3], перспективний динам1чний анал1з А. Макарова [4] та ш. До-слвдженню юторичних аспекпв енергетичних пере-ход1в присвятили пращ Р. Фокует [5], М. Мелос
[6]. Грунтовний огляд яшсних змш, що характеризуют енергетичний перехщ в статп С.П. Денисюка
[7], та ввдповщне моделювання !з урахуваииям до гнучкосп енергетично! системи в пращ С. Болвта, Дж. Базбауерса, А. Клгткова та ш. [8]. Енергетичний переход розглядаеться у зв&язку з роллю неви-копного палива та ввдновлювально! енергетики, двджитал!защею та новими технолопями, а також сталим розвитком та еколопею (див. пращ [9; 10; 11]). При цьому низка автор1в виокремлюють еколопчний !мператив глобального, у тому числ1 сталого, розвитку (див. I. Тимшв [12, с.176], I. Голден [13], I. Тараненко [14, с.56]).
Разом з тим потребують актуальних до-слiджень визначення екологiчних чинник1в трансформаций глобально! енергетики, що мае прояв у рiзношвидкiсному та рiзномасштабному енергетич-ному переходi.
Метою статт е дослiдження формування еколопчного iмперативу глобального енергетичного переходу.
Виклад основного матерiалу
Для характеристики сучасних тенденцш в енергетицi набув поширення термiн «енергетичний перехщ» (англ. energy transition, тм. energiewende), якш наразi мае вiдмiннiсть у тлумаченнях, що у рiз-ний спосiб характеризують яшсш та кшьшсш зру-шення у структурi первинного енергоспоживання, генераци та архiтектурi нацiональних та регюналь-них енергосистем. Зазначимо, що енергопереходи ввдбуваються поступово, а не одномоментно.
Особливютю явища енергопереходу, полягае у рiзнiй швидкостi та суттевих ввдмшностях в окремих нацiональних енергосистемах, однак спшь-ному загальносвiтовому напрямi та характерi зрушень. Видшяють чотири глобальних енергопереходи [5; 6] (за критерiем зростання питомо! ваги певного виду первинного енергоресурсу):
Перший - в!д бiомаси (передуСм, дрова) до ву-гiлля (1840-1900 рр.);
Другий - в!д вугшля до нафти (1915-1975 рр.);
Третш - вiд нафти до природного газу (19802015 рр.);
Четвертий - ввд викопних до ввдновлювальних джерел енергi! (з 2017 р. по тепершнш час).
Якщо першi три енергопереходи були зумов-лещ передусiм цiновими чинниками, економiчною доцшьшстю, а також доступнiстю технологiй вико-ристання в!дносно нового виду енергоресурсу, то четвертий - визначаеться еколопчною детермшо-вашстю, а вже попм цiною та технологiчними рiшеннями.
Перший енергоперехвд спiвпадае з промисло-вим переворотом в проввдних зах!дних кра!нах створили можливiсть використання вугiлля широкими верствами населения та iндустрiальними тдприемствами, що забезпечило прирiст продук-тивностi працi.
Цiновi шоки на вугшля 1915-1917, 1921 та 1926 рр. поступово спричинили другий енергопере-х!д на переважне використання нафти у повоенний перюд i стрiмкий розвиток автомобiльного транспорту. Однак щ ж стрибки цiн на вугшля обумо-вили в окремих кра!нах (Австрiя, Iталiя, Нiмеччина) зростання питомо! ваги пдроенергетики.
Нафтовi шоки 1973-1974, 1979-1980 та 2008 рр, обумовили третш енергетичний перехщ який характеризувався не тiльки зростанням питомо! ваги природного газу, але й заходами енергозбере-ження, впровадженням нових енергоощадливих технологiй в кранах ОЕСР, бiржового цшоутво-рення з виникненням «фiнансових бульбашок» вна-слвдок глобального ринку нафтових деривативiв.
Генеза еколопчного iмперативу третього глобального енергетичного переходу бере початок з часу нафтово! кризи кiнця 70-х рр. ХХ столитя, коли Програмою ООН з навколишнього середо-вища, М1жнародним союзом охорони природи та Всесвiтнiм фондом дико! природи була розроблена «Всесвггня стратепя охорони природи» (1980 р.). Свгговий вимiр екологiчних проблем було висвгглено в доповiдi ООН за результатами роботи з 1980 по 1984 рр. М1жнародно! комки з навколишнього середовища i розвитку, очолювано! Г. Г. Брундтланд, в якш серед iншого увага була при-дiлена ефективностi використання енергетичних ресурав [17].
Загострення екологiчних проблем спричинило появу всесвiтнiх iнiцiатив не тшьки для держав, але й для корпоративного та громадського секторiв. Зо-крема, мова йде про Глобальний договiр пвд егвдою ООН (1999 р., м. Давос), в якому три з десяти принцитв Глобального договору ООН присвячено охо-рош довк1лля (це принципи 7, 8 та 9, яш стосуються обережносп в екологiчних питаннях; вжиття шща-тив пвдвищення вiдповiдальностi за стан довкшля; сприяння розвитку та поширенню екологiчно без-печних технологш» [18].
Вiдмiтимо глобальний вимiр Деклараци тися-чолiття ООН (2000 р., м. Нью Йорк), де Цшь 7 передбачала забезпечення еколопчно! сталостi [19]. Пiсля звершення ди Цiлей розвитку тисячолiття держави-члени ООН затвердили наступнi 17 Цiлей сталого розвитку (2015 р., м. Нью Йорк) [20]. Серед них бшьшють - прямо чи опосередковано стосуються еколопчних та сталих засад д1яльносп, у тому чи^ Цшь 13 «Вжити термшових заходiв з бо-ротьби зi змiною ктмату та И наслвдками». Та вперше глобальною цiллю визначено забезпечення стало! енергетики (Цiль 7 «Забезпечити загальний
доступ до недорогого, надiйного, сталого i сучас-ного енергопостачання»), що передбачае використання вiдновлюваних джерел енерги з критерiем -подвоення !х питомо! ваги в енергобалана свiту, пiдвищення енергоефективностi до двократного рiвня ввд базового та сталють енергоспоживання iз забезпеченням загального доступу споживачiв до сучасних джерел енерги [20].
Важливi рiшення щодо еколопчних засад розвитку свггово! енергетики були прийняп на Конференци ООН зi сталого розвитку «Рю+20» (2012 р., м. Рю-де-Жанейро). Серед ухвалених принципiв, як1 що визначають права i обов&язки сторш щодо сталого розвитку i економiчного зростання, значну увагу придiлено збереженню екосистем, води, бiорiзноманiття, скороченню викидiв вуглецю, ви-користанню енергi!, з акцентом на зростанш питомо! ваги ввдновлюваних джерел енергi! i скороченнi забруднення довк1лля [21].
Прюритет екологiчних проблем для свiтово! спшьноти демонструе Конференцiя Рамково! кон-венци ООН про змiну клiмату (СОР 21), нарада за Кiотським протоколом (CRP-11), де було запропо-новано утримати прирiст середньосвiтово! темпе-ратури в межах 2 С (2015 р., м. Париж) [22]. I хоча людство вже перевищило вказаш орiентири i п1дви-щення температури досягло 3 С [23], однак загострення м1жнародно! конкуренцi! упов№нюе iм-плементац1ю рiшень Паризько! конференци, зо-крема з боку США, де потужний вплив на ршення уряду мають вертикально-iнтегрованi компанi! у секторi викопного палива.
Факти катастрофiчних наслiдкiв в1д спричине-них людською дiяльнiстю погiршення довк1лля та змш клiмату спричинили поступове усв1домлення державами, свгтовою громадськ1стю, корпоратив-ним сектором глобальних екологiчних проблем та прийняття на свiтовому рiвнi iмперативних ршень щодо зниження антропогенного тиску на довкшля та створення умов, коли нееколопчна поведiнка за-суджуеться суспшьством та фактично унеможлив-люеться. В щорiчних звiтах Всесвiтнього економiч-ного форуму у Давоа щодо глобальних ризишв екологiчним ризикам придiлено значну увагу. Зок-рема, у звт 2020 р. серед топ-10 глобальних ризи-к1в виокремлено пов&язанi з еколопею та до-вк1ллям, зокрема, мматичш змiни, екологiчнi при-родш катастрофи та екологiчнi катастрофи в результап людсько! дiяльностi, надзвичайнi пого-днi умови, втрати бiорiзноманiття [23]. Управлшня екологiчними ризиками, !х мiнiмiзацiя та запобi-гання виходить за рамки м1жнародних органiзацiй, нацiональних урядiв, корпорацiй, громадського сектору, а стае нагальною потребою кожного шдивь дуума. Тобто мова йде про еколопчну зумовленiсть енергетично! полiтики, прийнятих рiшень стосовно виробництва, генерацi!, споживання, використання та транспортування енергi!, змшу переважаючо! бi-знес-моделi в свгговш енергетицi, гнучку органiза-цiю нацюнальних та мегарегiональних (наприклад, европейсько!) енергетичних систем. Масштабшсть завдань реалiзацi! еколопчного iмперативу в енергетиц повинна розглядатись, як i в iH^cipiï, i в еко-номiцi у цiлому - шляхом «еколопзаци законодав-ства» в розумшш «багатогранно1& проблеми, вклю-чаючи освiту, оpганiзацiйнi, технологiчнi, дослвд-ницьш, економiчнi та iншi фактори» [24, с. 249]. Основними напрямами четвертого глобального енергетичного переходу вважаються: зростання ча-стки вiдновлювальних джерел енерги та вiдповiднi змiни в енергетичнш iнфpастpуктуpi (забезпечення гнучкостi шляхом pозосеpедженоï генеpацiï, розбу-дови iнтелектуальних енергомереж, розвиток тех-нологiй збеpiгання енерги, поява активних спожи-вачiв, тдвищення енеpгоефективностi, впрова-дження новоï бiзнес-моделi електроенергетики), а також тpансфоpмацiя енергосистем на демократич-них засадах з розвитком технолопчних piшень забезпечення гнучко1& аpхiтектонiки.
Висновки i пропозицп
Оск1льки на прийняття piшень основних стейкхолдеpiв впливають об&ективно зумовленi без-запеpечнi екологiчнi вимоги можна стверджувати про екологiчний iмпеpатив, пiд дieю якого в свгго-вiй енергетищ ввдбуваються докоршш стpуктуpнi змiни, що зумовило четвертий глобальний енергетичний перехвд.
Генезою екологiчного iмпеpативу сучасного глобального енергетичного переходу визначено концепщю сталого розвитку, коли у 70-ri рр. ХХ столитя було закладено засади енегоощадливостi, енеpгоефективностi та енергозбереження. Тобто мова йде про формування протягом останнiх п&яти-десяти рошв екологiчного iмпеpативу четвертого глобального енергетичного переходу. Однак третш енергетичний перехвд ще був детеpмiнований наф-товими шоками та розвитком технологiй.
Основними напрямами четвертого енергетич-ного переходу вважаються: зростання частки низь-ковуглецевоï енергетики за рахунок ввдновлювальних джерел енерги та ввдповвдш змши в енергетичнш iнфpастpуктуpi (розвиток технолопчних ршень забезпечення ефективносп та гнучкостi енергоси-стеми в умовах розосереджено1& генераци, розбу-дови штелектуальних енергомереж, розвиток тех-нологш збеpiгання енеpгiï, поява активних спожи-вачiв, пвдвищення енеpгоефективностi), тpансфоpмацiя енергосистем на демократичних засадах, впровадження ново1& бiзнес-моделi електрое-нергетики.
Лггература
энергетических рынков. Теплоэнергетика. 2017. № 10. С. 5-16.
C.13-16.
D., Blumberga, A., Gravelsins, A., D. Blumberga, (2018). Review of modelling energy transitions pathways with application to energy system flexibility. Renewable Sustainable Energy Reviews. 2018, 101 (March). Pp. 440-452.
http://www.uncsd2012.org/content/docu-ments/814UNCSD%20REPORT%20final%20revs.pd f.
http://www.un.org/sustainabledevelopment/cop21/.
МАЛИЙ I СЕРЕДН1Й Б1ЗНЕС УКРАШИ В УМОВАХ EKOHOMI4HOÏ КРИЗИ COVID-19:
ШЛЯХИ ВИЖИВАННЯ
Соломтков I.B.
Укратський державний yHieepcumem залiзничного транспорту,
м. Хартв, к.е.н., старший викладач Островерх Г.€.
Укратський державний yнiвeрситeт залгзничного транспорту,
м. Харюв, аспiрант
SMALL AND MEDIUM BUSINESS OF UKRAINE IN THE ECONOMIC CRISIS COVID-19: WAYS
OF SURVIVAL
Solomnikov I.
Ukrainian State University of Railway Transport, Kharkiv, Ph.D., Senior Lecturer Ostroverkh H.
Ukrainian State University of Railway Transport, Kharkiv, postgraduate student
АНОТАЦ1Я
Пандемгя COVID-19 це найб№ша свггова криза цього cropi44H. Його глибина i масштаб неймовiрнi. Криза системи охорони здоров&я загрожуе кожному з 7,8 млрд жителiв Землг Наслвдки можуть бути серйо-зшшими, нiж шд час Велико! рецесп 2008-2009 рошв. Кожна криза сама по ^6i представляе з себе сей-смiчний шок, який назавжди змшить мiжнародну систему i баланс сил. Малi та середш пвдприемства (МСП) в перiоди ще! економ!чно! кризи постраждають найб!льше ввд економ1чних спад1в через !х обме-жеш ф1нансов1 ресурси та залежшсть ввд кредитування банков, сплачуючи висош вщсотки. Додаючи до фшансового аспекту, !х вщносш недолши з точки зору технолопчних, управл1нських та людських можли-востей може зменшити !х спроможшсть подолати економ1чну кризу. З шшого боку, б1льша !х залежшсть ввд зменшення ктентпв та постачальнишв можуть призвести до посилення труднощ1в у щдтримщ свое! дгяльносп в умовах кризи. Дана стаття покликана розглянути бшьш детально шляхи та можливосл як1 держава може створити для виживання МСП в перюд наставання кризи.
ABSTRACT
The COVID-19 pandemic is the largest global crisis of the century. Its depth and scale are incredible. The health system crisis is threatening each of the Earth&s 7.8 billion inhabitants. The consequences may be more serious than during the Great Recession of 2008-2009. Each crisis in itself is a seismic shock that will forever change the international system and balance of power. In times of economic crisis, small and medium-sized enterprises (SMEs) suffer the most from economic downturns due to their limited financial resources and dependence on bank lending, paying such high rates. Adding to the financial aspect, their relative disadvantages in terms of technological, managerial and human capabilities may reduce their ability to overcome the economic crisis. On the other hand, greater reliance on customers and suppliers may lead to increased difficulties in supporting their operations in times of crisis. This article will look at the opportunities that the state can create for the survival of SMEs in times of crisis.
Ключовi слова: економiчна криза, бiзнес, малi та середш тдприемства, полггака, державне регулю-вання.
Стае зрозумшо, що еmдемiя KopoHaBipycy спричиняе велик перебо! в eKOHOMÎ4Hm дiяльностi зокрема в Укра!ш та у свт в цшому, i зараз трива-ють пошуки адекватних економiчних заходiв. На початку кризи бшьшють кра!н, що зштовхнулися з епiдемiею дотримувались поетапного подходу до il
подолання, вживаючи широкий спектр медичних, а також заходiв занепаду економiчно! полiтики.
Нажаль зараз Укра!на стикаеться зi складною глобальною кризою, коршням яко! е падiння по-питу та пропозицп, а також високий рiвень невизна-ченостi в умовах свггового карантину. Це не лише
