Спросить
Войти
УДК 334:001.8 JEL Classification: E27; L22; O13; Q10; Q13
ТЕОРЕТИЧН1 ЗАСАДИ РОЗВИТКУ АГРОПРОДУКТОВИХ 1НТЕГРАЦ1ЙНИХ В1ДНОСИН
® 2019 ГУТОРОВ А. о.
УДК 334:001.8
JEL Classification: E27; L22; O13; Q10; Q13
Гуторов А. О.
Теоретичн засади розвитку агропродуктових штеграцшних вiдносин
Метою cmammi е узагальнення та систематиза^я теоретичных засад розвитку агропродуктових штеграцшних в&дносин. Досл&джено (енезу продуктовое &штеграци, показано ii взаемозв&язок з ланцюгами створення цiнностi. Узагальнено принципи реалiзацii агропродуктових нтеграцшних вiдносин. Встановлено взаемозв&язок виробничоi типiзаиii с&шьськогосподарських товаровиробниюв i агропродуктово; &ттеграци. Удосконалено органiзаиiйно-економiчнi засади реал&заци стратегчного потен^алу розвитку продуктових нтеграцшних в&дносин в аграрному сектор еконо-мши, базисом чого е виробнича титза^я й економiчна класифка^я сльськогосподарських товаровиробнишв, а також замкнет ланцюги створення додатковоi вартостi, що приводять до формування цЫсно)& системи органiзаиii й розмщення агропромислового виробництва, основною ланкою в&дтворення якого на мiкрорiвнi е &штегроваш суб&екти господарювання, на мезор&внi- фахов&> виробнич об&еднання i кластерш структури, на макрор&внi- агропродовольчий сектор, на мегар&внi-глобальш виробничiмережi. Сформовано континуум стратегш агропродуктовоiштеграци (повна штеграц&я, часткова штеграц&я, квазпнтегра^я, нештегра^я, франчайзинг), розроблено концептуальнi схеми iхреал&ваци. Запропоновано коеф^ент иiлiсностiланцюга створення додатковоiвартостi як &шдикатор розвитку агропродуктових штеграийних в&дносин. Ключовi слова: агропродуктова iнтеграиiя, iнтеграишнi в&дносини, ланцюг створення вартост&!, стратегiчний потен^ал штеграци, аграрний сектор.
DOI: https://doi.org/10.32983/2222-0712-2019-3-37-46 Рис.: 8. Формул: 1. Ббл.: 14.
Гуторов Андрй Олександрович - доктор економiчних наук, старший науковий ствроб&тник, пров&дний науковий ствроб&тник в&дд&шу оргатзаци менеджменту, публiчного управл&шня та адмшстрування, Нацональний науковий центр «1нститут аграрноiекономки» НААН Украши (вул. ГероiB Оборони, 10, Кив, 03680, Украша)
E-mail: Gutorov.Andrew@gmail.com ORCID: http://orcid.org/0000-0002-6881-4911 Researcher ID: http://www.researcherid.com/G-2576-2015 SPIN: http://elibrary.ru/7932-6931
УДК 334:001.8 JEL Classification: E27; L22; O13; Q10; Q13
Гуторов А. А. Теоретические основы развития агропродуктовых интеграционных отношений
Целью статьи является обобщение и систематизация теоретических основ развития агропродуктовых интеграционных отношений. Исследован генезис продуктовой интеграции, показана её взаимосвязь с цепочками создания ценности. Обобщены принципы реализации агропродуктовых интеграционных отношений. Установлена взаимосвязь производственной типизации сельскохозяйственных товаропроизводителей и агропродуктовой интеграции. Усовершенствованы организационно-экономические основы реализации стратегического потенциала развития продуктовых интеграционных отношений в аграрном секторе экономики, базисом которых являются производственная типизация и экономическая классификация сельскохозяйственных товаропроизводителей, а также замкнутые цепочки создания стоимости, что приводит к формированию целостной системы организации и размещения агропромышленного производства, основным звеном воспроизводства которого на микроуровне являются интегрированные субъекты хозяйствования, на мезоуров-не - профессиональные производственные объединения и кластерные структуры, на макроуровне - агропродовольственный сектор, на ме-гауровне - глобальные производственные сети. Сформирован континуум стратегий агропродуктовой интеграции (полная интеграция, частичная интеграция, квазиинтеграция, неинтеграция, франчайзинг), разработаны концептуальные схемы их реализации. Предложен
UDC 334:001.8 JEL Classification: E27; L22; O13; Q10; Q13
Hutorov A. O. Theoretical Bases of Development of Agro-Product Integration Relations
The aim of the article is to generalize and systematize the theoretical bases of development of agro-product integration relations. The genesis of integration of products is investigated, its relationship with value chains is shown. The principles of the implementation of agri-product integration relations are generalized. The interconnection of the production typology of agricultural manufacturers and agri-product integration is established. Organizational and economic basis for realizing the strategic potential for the development of product integration relations in the agricultural sector of the economy, the basis of which are the production typology and economic classification of agricultural producers, are enhanced. This, along with improving closed value chains, leads to the formation of an integrated system for organizing and locating agricultural production, the main link in reproduction of which, at the micro level, are integrated business entities, at the meso level - professional production associations and clusters, at the macro level - the agri-food sector, at the mega level - global production networks. A continuum of agro-product integration strategies is formed (full integration, partial integration, quasi-integration, non-integration, franchising), conceptual schemes for their implementation are developed. The integrity coefficient of the chain of creating surplus value is proposed as an indicator of the development of agro-product integration relations.
коэффициент целостности цепочки создания прибавочной стоимости в качестве индикатора развития агропродуктовых интеграционных отношений.
Гуторов Андрей Александрович - доктор экономических наук, старший научный сотрудник, ведущий научный сотрудник отделf организации менеджмента, публичного управления и администрирования, Национальный научный центр «Институт аграрной экономики» НААН Украины (ул. Героев Обороны, 10, Киев, 03680, Украина) E-mail: Gutorov.Andrew@gmail.com ORCID: http://orcid.org/0000-0002-6881-4911 Researcher ID: http://www.researcherid.com/G-2576-2015 SPIN: http://elibrary.ru/7932-6931
Fig.: 8. Formulae: 1. Bibl.: 14.
Hutorov Andrii O. - Doctor of Sciences (Economics), Senior Research Fellow, Senior Research Fellow of the Department of Organization of Management, Public Administration and Administration, National Scientific Center «Institute of Agrarian Economics» of NAAS of Ukraine (10 Heroiv Oborony Str., Kyiv, 03680, Ukraine)
E-mail: Gutorov.Andrew@gmail.com ORCID: http://orcid.org/0000-0002-6881-4911 Researcher ID: http://www.researcherid.com/G-2576-2015 SPIN: http://elibrary.ru/7932-6931
Вступ. Одним iз насмдив аграрних реформ в Украш стала системна дезштегращя нацюнального господарства, фактична руйнащя мiжгалузевих економiчних в^носин. В аграрному секторi економши це позначилося на диспро-порщях обмшу, формуванш додано! вартосп, зниженш ефективност виробництва продукцп нижчих технолопч-них передкш i водночас необгрунтованому зростанш рш-ня рентабельно™ торговельних мереж.
Одним iз стратепчних концеппв тдвищення конку-рентоспроможност вггчизняного аграрного сектора еко-номiки е розвиток продуктових штеграцшних вiдносин. Це завдання ставлять у багатьох програмних документах як секторального розвитку, так i органiзацГ¿ наукових до-слiджень Нацюнально&1 та галузевих академiй наук Укра&ни. У цьому контекст актуальностi набувае завдання розроб-ки концептуальних засад розвитку агропродуктових ште-грацiйних вiдносин.
Аналiз останшх дослiджень i публiкацiй. Розв&я-занню проблеми розвитку продуктових iнтеграцiйних в^-носин, створення глобальних ланцюгiв створення цшносп у рiзний час присвятили сво&1 працi Т. Андреева, В. Ан-дрiйчук, О. Бородiна, Дж. Вумак, В. Гусаков, 6. Данкевич, Дж. Джерефф^ Д. Джонс, Ж. брмакова, М. Запольський, Р. Каплшси, М. Кизим, Ю. Лупенко, М. Малш, М. Мо-рiс, Т. Мостенська, Б. Пасхавер, П. Саблук, Н. Скопенко, Дж. Хампфр^ В. Хаустова та багато iнших учених. Незва-жаючи на значний науковий доробок, дониш потребуе узагальнення стратепчний набiр продуктово&1 штеграци в аграрному секторi економiки, уточнення - принципи формування й реамзаци продуктових штеграцшних в^-носин в аграрному секторi економiки, Грунтовних досль джень - стратепчний потенщал продуктово&1 штеграци як мехашзму управлiння ланцюгом створення цшноси та система iндикаторiв оцiнювання &й рiвня тощо.
Метою статтi е узагальнення i систематизацiя тео-ретичних засад розвитку агропродуктових штеграцшних в^носин.
Виклад основного матерiалу. Розвиток продуктових штеграцшних в^носин бере початок з часш формування картелш. Першi картелi виникли в Шмеччиш пiсля економiчноl кризи 1873 р. як добровкьш об&еднання тдприемств на основi угод щодо квотування обсягш виробництва, регулювання цш реамзаци продукцп та умов продажу. У США найбкьшого поширення набула трестiвська форма консол^ацп бiзнесу, але згодом трести почали перетворюватися на холдинговi компани. Однак наукова ^ея розвивати продуктову iнтеграцiю виникла у середиш 50-х рр. ХХ ст. поряд iз традицiйною концепщею маркетингу. У 1977 р. американсьи вченi Т. Хопкiнс та I. Валерш-тейн, дослiджуючи господарсьи операци й процеси руху катталу в межах нацюнально&1 й глобально: економши, за-пропонували об&еднати &1х категорiею «товарнi ланцюги» [1, с. 128]. За такого тдходу акцент повшстю змiщують на товар як завершений вирiб, що мае споживчу цшшсть. До того ж уа аспекти постачання сировини, виробництва та збуту продукцп в^одять на заднш план. Проте методо-логiя товарних ланцюгш не давала змогу тдприемствам аналiзувати бiзнес-середовище й окремi бiзнес-процеси, оцiнювати iхнiй вплив на ефектившсть економiчноi дiяль-ностi, зрештою прийти до розумшня напрямiв пiдвищення конкурентоспроможност на галузевих ринках.
Цю проблему виршив М. Портер, ввшши в об^ економiчну категорiю «ланцюг створення вартостЬ. За М. Портером, кожне тдприемство може бути представ-лене як система дискретних, але пов&язаних мгж собою виробничих функцш або «видш дiяльностi» з розробки, виробництва, маркетингу, доставки i пiсляпродажного об-слуговування своё& продукцп (товарiв, робгг чи послуг) [2, с. 70]. Учений пословно виокремив п&ять основних бiзнес-функцiй, що формують ланцюг прирощення цiнностi: вну-трiшню лопстику, виробничий процес, зовнiшню лопсти-ку, маркетинг i торгiвлю, а також обслуговування спожи-вачiв [2, с. 75-76]. У цьому разi ланцюг створення вартост уособлюе структуру витрат тдприемства з урахуванням норми прибутку та/або торгово&1 нацiнки. Декомпозицiя й шдуктивний аналiз такого ланцюга дае змогу встанови-ти, якi саме види продукцп мають вищу норму додатково&1 вартостi, е прибутковiшими поршняно з iншими, в^повь сти на питання, за рахунок чого сформовано економiчний ефект. Отже, тдприемство отримуе науковий метод щодо оцшювання ршня сформованост конкурентних переваг. З погляду кшцевого споживача, ланцюг створення вартост
е глобальною системою, комплексом послiдовних дш i опе-рацiй, що визначають BapTiCTb товарш (робiт або послуг), е базою формування реамзацшних цш.
Теорiю ланцюгiв створення вартостi М. Портера зго-дом доповнили й удосконалили Дж. Вумак, Дж. Джерефф^ Д. Джонс, Р. Каплiнскi, М. Морю, Дж. Хампфрi й багато ш-ших учених, сформувавши сучасну парадигму цього вчен-ня, його застосовшсть не лише на окремих тдприемствах, а й на ршш кластерiв, галузей i глобальних продовольчих систем, зокрема транснацюнальних корпорацiй.
Зпдно з результатами Грунтовних дослiджень Генези концепци розвитку глобальних ланцюгш створення вар-тостi, проведених М. Кизимом, Г. Крамаревим, О. 1вановою й В. Хаустовою, починаючи з 2015 р. в^буваеться поступо-ва змша парадигми продуктово&1 iнтеграцiï з виокремлен-ням глобальних виробничих мереж, для яких характерш конкурентна динамiка, в^носна конфiгурацiя мережi та стратегiчна прюритетшсть промислово&1 модернiзацiï клас-терних i регюнальних економiчних систем [3, с. 44].
В аграрному секторi економши формують агро-продовольчi ланцюги створення вартосп, якi, як зазначае О. Бородша, е не лише взаемопов&язаними ланками одного
процесу, а й взаемовипдними зв&язками мiж групами ви-робникiв, продавцiв, переробниюв i сервюних компанiй, що об&еднуються разом з метою тдвищення продуктивной та створення додатково&1 вартостi на основi розумш-ня спiльноï вигоди i справедливого розподку досягнутого результату [4, с. 75]. На базi емтричних даних Т. Андреева та Ж. брмакова побудували ланцюги створення вартост хлiбопекарського, кондитерського i макаронного виробництва [5, с. 111]. Ц ланцюги починаються з виробництва зерна на скьгосптдприемствах, охоплюють стади його подальшого зберiгання, переробки на муку, виробництва хлiбобулочних, кондитерських i макаронних виробш, а та-кож просування готово&1 продукци через трирiвневi канали збуту до кiнцевих споживачш. На кожнш стади процесу приросту вартост враховано постачальникiв основних i оборотних засобiв.
Агропродуктовi iнтеграцiйнi вiдносини, що форму-ються уздовж ланцюга створення додатково&1 вартостi, за-вжди прямують до повно&1 вертикально&1 iнтеграцiï, даючи змогу штегрованим суб&ектам господарювання максимь зувати синергетичний ефект вiд штеграцшно&1 взаемоди (рис. 1).
Постачальники pecypciB
Споживча цшысть (цiна попиту)
Стьськогосподарсы^ товаровиробники
Цiна +
Оптовi покупц (трейдери) або торговi посередники
Цша +
Тдприемства переробноТ
Цiна +
промисловост!
Оптовi покyпцi (трейдери) або торговi посередники
Вектор розвитку агропродуктовоТ iнтеграцíГ
Кiнцевi споживачi (ринок)
\> О
Цша пропозицп
Роздрiбнi торговцi
Рис. 1. Продуктова штегращя ланцюга створення вартосп в аграрному секторi економши
Джерело: розроблено автором
Отже, агропродовольчий ланцюг iманентний ште-грацiйним в^носинами, побудованим за товарним принципом, що iнституцiалiзують органiзацiйнi форми штеграци. Його структурний аналiз на мiкрорiвнi дае змогу оць нити вертикальш та горизонтальнi зв&язки тдприемств, на макрорiвнi - мiжгалузевi економiчнi вiдносини, на мегарiв-нi - мiжнародну фрагментацiю виробництва. Дiалектика агропродовольчих ланцюгш створення додатково&1 вартос-ri i споживчо&1 цiнностi, на нашу думку, формуе об&ективне тдГрунтя агропродуктово&1 iнтеграцiï. Водночас суб&екти продуктових штеграцшних в^носин видобувають i при-власнюють квазiренту, що е частиною додатково&1 вартостi, створеною iнтеграцiею (синергетичний ефект).
На теренах колишнього СРСР, як зазначив П. Саблук, здшснювали виробничу штегращю, метою яко&1 була опти-мiзацiя сировинних зон переробних тдприемств, транспортних потоив сировини й технолопчних вiдходiв переробки, полшшення використання побiчноï продукци, спри-яння процесам спецiалiзацiï й концентрацй та виршення низки соцiальних проблем [6, с. 281]. Однак виробнича аг-ропромислова штегращя не е синошмом агропродуктово&1 iнтеграцiï, тому що базуеться на шших принципах, не вра-ховуючи прiоритет задоволення кiнцевих споживачiв за-вдяки рацiональному цiноутворенню, як насл^ку оптимь зацй ланцюга створення додатково&1 вартостi. Слiд зазначи-ти, що певною мiрою теорiю продуктово&1 агропромислово&1
штеграци розвивали у США на початку 60-х рр. ХХ ст. Так, Г. Стнлер i Р. Трайфон, розглядаючи вертикальну штегра-цiю з технолопчного погляду, дiйшли висновку про те, що вона е певним рiзновидом продуктово! диверсифiкацi¿. До того ж основним лейтмотивом розвитку штеграци е змши в системi збуту продовольчих товарiв та у цшоутворенш [7, с. 26].
Як зазначили В. Гусаков та М. Запольський, продук-това штегращя являе собою об&еднання зусиль суб&екпв господарювання у сферi скьського господарства та шших галузей економiки будь-яко! оргашзацшно-правово! фор-ми й форми власност для забезпечення максимального проходження товарно! маси в единому технолопчному процесi, зниження витрат, тдвищення ефективностi ви-робництва й конкурентоспроможност продукци на основi поглиблення спецiалiзацi!, розширення концентраци й ш-тегрованостi виробництва, збiльшення обсяпв переробки й реалiзацi! скьгосппродукци [8, с. 25]. Синошмом агропродуктово! штеграци е агропродовольча iнтеграцiя.
У стратепчному менеджментi продуктову iнтеграцiю, побудовану на базi ланцюгш створення вартосп, вiдносять до повно&1 вертикально! штеграци, тому що взаемодiя охо-плюе ккька виробничих передiлiв i об&еднуе тдприем-ства з рiзних галузей економши, спорiднених за товарним принципом [9, с. 180-181]. До того ж продуктова структура управлшня дае змогу великому штегрованому формуванню придкяти сткьки ж уваги конкретному продукту, сильки це роблять малi товаровиробники. Продуктовi структури управлiння е рiзновидом дивiзiонально! та холдингово! структури, в умовах транснацiональних корпорацiй транс-формуються у глобально-орiентованi товарнi або матричш форми, адаптованi адхократичнi i мережевi органiзацi!.
З погляду маркетингу ухваленню рiшення щодо про-довольчо! штеграци передуе розв&язання проблеми змщ-нення конкурентних позицш пiдприемства завдяки фоку-суванню на товарi i цшовому лiдерству в середньо- та дов-гостроковiй перспективi. У результатi обирають стратегiю iнтегративного й iнтенсивного зростання через глибоке проникнення на галузевий товарний ринок i розвиток сис-теми стимулювання збуту.
Завдяки продуктовш iнтеграцi! в аграрному секторi економiки суб&екти господарювання, поряд з уйма перевагами реалiзацi! штеграцшних в^носин, мають змогу створювати вузькоспецiалiзованi та багатономенклатурнi експортоорiентованi продуктовi компани, поглиблювати спецiалiзацiю внутрiшньогосподарських шдроздшв, до-сягати рацiональних розмiрiв i пiдвищувати ефективнiсть господарювання завдяки ди ефекту масштабу, створювати власнi бренди й торговi марки, провадячи аутсорсинг на !х основi; розширювати асортимент вироблено! продукци, диверсифiкувати виробництво, тдвищувати ршень керо-ваностi на вйх стадiях агропродовольчого ланцюга створення додатково! вартосп, впроваджувати мiжнароднi стандарти якость
Продуктовi iнтеграцiйнi вiдносини в аграрному сек-торi економiки мають бути реалiзованi з урахуванням до-тримання таких основних принципiв:
■ взаемно! заiнтересованостi потенцiйних i реальних учасникiв та iерархi! !хнiх штересш. Продовольчий iнтегрований суб&ект господарювання може бути
конкурентоспроможним, а його оргашзацшно-економiчний мехашзм дieвим i рацюнальним лише тодi, коли його учасники е взаемно заштер-есованими на всш довжинi ланцюга створення додатково! вартосп, св^омо тяжiють один до одного i прагнуть об&еднати зусилля й ресурси. ïxrn особист iнтереси мають поступатися загальним штересам об&еднання, а вигоди i ризики розподь лятимуться на основi попереднк домовленостей;
■ наявностi спiльноï мети й мотиваци потенцiйних учасникiв. Агропродуктовi iнтегрованi суб&екти господарювання створюють лише заштересо-ванi юридичнi особи, що визнають i справедливо розподкяють м1ж собою обов&язки й ризики, пов&язаш з органiзацiею такого об&еднання. До того ж найбкьш ефективш схеми агропродуктово! iнтеграцiï можуть бути розроблеш й впровадженi тiльки вмотивованими оргашзащями, а власне ш-тегроване формування у сво&ш дiяльностi мае пе-реслiдувати конкретнi економiчнi цш, направленi на реалiзацiю iнтересiв члешв об&еднання;
■ iнiцiативного лiдерства. 1шщатива створення агропродуктового iнтегрованого суб&екта господарювання мае надходити вiд тдприемства-iнтегратора, що е лiдером i виконуе функци оргаш-зацiйно-управлiнського центру (ядра штеграци);
■ законность Створення i подальша дiяльнiсть будь-якого господарського об&еднання здшснюються на основi норм чинного законодавства Укра!ни, зокрема, антимонопольного права i мiжнародних договорiв.
■ неперервностi ланцюга створення додатково! вартость Ефективне функцiонування агропродуктового штегрованого суб&екта господарювання обумовлено наявшстю тривалих i неперервних ланцюгш створення вартосп в^ виробництва скьськогосподарсько! сировини до збуту готово! продукци;
■ урахування соцiальних, екологiчних й економiч-них проблем галузевого й територiального розвитку. Господарську дiяльнiсть агропродуктових штегрованих суб&ектш господарювання потрiбно здшснювати на засадах соцiальноï в^пов^аль-ност бiзнесу, сталого розвитку регiонiв, незавда-вання шкоди оточуючому навколишньому середо-вищу, стандартизаци якостi вироблено! продукци i безпечност вiдходiв;
■ однор^носп за виробничим типом суб&ектного складу ланцюга створення додатково! вартость Ланки агропродовольчого ланцюга створення цшносй мають бути однотипними за виробничим напрямом, а !хш розмiри в сукупност забезпечу-вати ефективну роботу господарських одиниць наступних технологiчних передiлiв.
Утворення штегрованих суб&ектш господарювання за продуктовою ознакою потребуе проведення виробничо! тишзаци сiльськогосподарських товаровиробникiв, ви-окремлення у складi нацiональноï економiки продуктових шдкомплекав, об&еднаних в цiлiсний агропродовольчий сектор (рис. 2).
Природы
Чинники muni3awï EKOHOMÎ4HÎ
Соц1альн1
Спец1алвацт i концентра^я виробництва
Oрганiзацiйна структура
PiBeHb iнтенсивностi виробництва
Система ведення основних галузей та умови господарювання
MaKpopieeHb
Агропродовольчий сектор
Продуктовi пiдсeктори (пiдкомплeкси)
Фаховi виробничi об&еднання
Самовряднi органiзацiï, кластери
MiKpopieeHb
Кооперативи, контракта^я
Рис. 2. Взаемозв&язок виробничоТ тишзацп сiльськогосподарських товаровиробникiв i агропродуктовоТ штеграци
Джерело: розроблено автором
Досвiд розвинених краш свiту переконливо св^-чить, що найбiльш оптимальним е планомiрний розвиток спецiалiзованих скьськогосподарських товаровиробникiв, об&еднаних iнтеграцiйними зв&язками як мiж собою, так i з переробними, збутовими, сервкними й шшими тдпри-емствами. Для цього потрiбно мати достовiрнi й актуальнi дат щодо структурно&1 статистики скьського господар-ства й виробничих типiв уах категорiй господарств. Це пiдтверджуе радянський досв^ господарювання, коли усi без винятку колгоспи, радгоспи й мiжгосподарськi тдпри-емства проектували залежно в^ обГрунтованого вченими-економiстами напряму спецiалiзацiï, доводячи параметри господарств до оптимальних.
Виробнича типiзацiя скьськогосподарських това-ровиробникiв в Украïнi е не винятково техшчною задачею статистики скьського господарства в контекстi ïï поступу до европейських норм [10]. Проведення виробничо&1 титза-цп потребуе узгоджених дш Державно&1 служби статистики Украши, аграрно&1 науки та виробництва, а одержат у результата цього матерiали становитимуть базис для низки суспiльно-економiчних процеав (рис. 3).
Своею чергою, тд виробничою титзащею, на нашу думку, слiд розутшти процес виокремлення скьськогоспо-дарських товаровиробниив, спорiднених за своТм виробни-чим напрямом, рiвнем сполучення скьськогосподарських i неальськогосподарських галузей, характером виробниРозподт KornTiB державно!& пiдтpимки
Статистичний облк
Стандартиза^я Виробнича тишзащя lнтегpaцiя
HayKOBi дoслiдження
Галузеве yпpaвлiння i планування
Рис. 3. Мкце виробничоТ тишзацп сiльськогосподарських товаровиробникiв в суспiльно-економiчних процесах
Джерело: розроблено автором
чих i мiжгосподарських зв&язкiв, органiзацiйною структурою й системою управлшня, природно-економiчними умо-вами [10, с. 212].
Продуктовi iнтеграцiйнi вiдносини в аграрному сек-торi економiки мають значний стратепчний потенцiал для розвитку не ткьки суб&ектш господарювання, а вйе! галузi (рис. 4). До того ж синергетичний ефект в^ штеграцшно! взаемодп приводить до нарощення потенщалу ендогенно-го зростання, межею чого е повна вертикальна штегращя.
Водночас реамзащя цих можливостей може мати як позитивний, так i негативний вплив на сустльство, еконо-мжу та навколишне природне середовище. Так, гонитва за надприбутками i рентоорiентована поведiнка штегрова-них суб&ектiв господарювання призведуть до хижацького природокористування, надмiрноl експлуатацп працшни-кш i скьських агломерацiй, зростання бiдностi тощо. За-уважимо, що ймовiрнiсть розвитку подш за цим варiантом зростатиме iз наближенням економiчноl системи краши до
Агропродуктова ¡нтегращя як мехашзм управлшня ланцюгом створення цшносл
Максим1зац1я прибутку i ренти
Розвиток людини i громади
Cтабiльнiсть 6i3Hecy у майбутньому
Зниження бiдноcтi, селозбереження
Eкологiзацiя виробництва
Рис. 4. Стратегiчний потенцiал продуктових штеграцшних вiдносин в аграрному ceKTopi економiки
Джерело: розроблено автором з урахуванням дослiджень CARE International [11, с. 29, 39].
нижчих стадш капп^зму, лiбералiзацi! державно! регуля-торно! полiтики, а також за умов низького рiвня сформова-ностi громадянського сустльства.
Розвиток формальних i неформальних iнститутiв, ефективне державне регулювання, особливо рентна поль тика, боротьба iз правовим нiгiлiзмом на селi сприятимуть соцiалiзацil продуктових iнтеграцiйних вiдносин, викорис-танню частини !хнього стратегiчного потенщалу на користь суспкьства, зокрема селозбереження, змктять акцент зi
збагачення власникш у короткостроковiй перспективi на сталий розвиток у майбутньому. Потрiбно також забезпе-чити синхроннiсть i паритетшсть розвитку всiх учасник1в iнтегрованого суб&екта господарювання уздовж ланцюга створення вартосп, мiнiмiзувавши мiжгалузевi диспро-порцй.
Процес визначення довгострокових цкей суб&екта господарювання та плану заходiв щодо !х упровадження являе собою стратегiю. Серед багатьох вид1в стратегiй одними з найбкьш комплексних е штеграцшш, що базуються на ланцюгах створення додатково&1 вартостi.
Цiлi стратегiчноï взаемодп суб&ектiв господарювання в аграрному секторi економiки зумовленi мiнливiстю виробничо&1 i галузево&1 структури, параметрами секторального розвитку, ринковою владою шдприемства-штегратора тощо. Зважаючи на те, що штеграцшш в^носини здебкь-шого охоплюють тдприемства з рiзних секторiв економь ки, ïхнi цiлi, з одного боку, визначають окремо для кожного учасника об&еднання, з другого боку, к мають узгоджувати iз загальними цкями iнтегрованого суб&екта господарювання для забезпечення реалiзацiï спiльних штересш. Утворенi пiд час iнтеграцiï афшйоваш члени е стратегiчними бiзнес-одиницями, що, як показуе практика, реалiзують класич-нi стратегй фокусування на ринкових ншах, лiдерства за часткою ринку й технолоичного лiдерства. У цей час ма-теринськi компанп прагнуть мiнiмiзувати ризики, досягти прийнятного рiвня грошових потоюв вiд бiзнес-одиниць з подальшою мiнiмiзацiею податкових виплат, забезпечити максимальний синергетичний ефект в^ iнтеграцiйноï вза-емодп, максимiзувати рентш ефекти тощо. Отже, стратеги штеграци вiдрiзняються одна вiд одно&1 за ступенем охо-плення (розмахом), рiвнем, стадiею та формою.
Аналiз стратепчних наборiв iнтегрованих суб&ектiв господарювання в аграрному секторi економiки показуе, що вони застосовують переважно двi основш стратеги для
своТх членiв - стратепю лiдерства та фокусування (концентраций Стратегiя лiдерства до того ж розглядаеться у ва-рiацiях лiдерства за цiною, за яистю та за часткою ринку, залежно вiд вихiдних передумов i конкурентних позицш пiдприемств-членiв та материнсько&1 компанп в щлому. За-галом л^ерства досягають завдяки розширенню мiсткостi галузевого товарного ринку, пiдвищенню частки на ринку, захисту своТх конкурентних позицш та встановленню най-нижчо&1 в галузi цiни на продукцiю. Стратепя концентрацп охоплюе лiдерство за витратами у вузькому продуктовому сегмента, потенщал для товарно&1, iмiджевоï чи сервкноТ диференцiацiï, що обумовлюеться обмеженими можливос-тями товарно&1 номенклатури сiльськогосподарськоï продукци та продуктш ïï переробки.
Виходячи з теори прав власноста вертикальна про-дуктова iнтеграцiя дощльна, якщо iнвестицiï в специфiчнi активи в^окремленого суб&екта господарювання завдають бкьшого впливу на створену в агропродуктовому ланцюгу вартiсть, нiж iнвестицiï шших пiдприемств. Коли розмiр таких швестицш у конкурентiв е однаковим, то кращою стратепчною альтернативою е нештегращя i паритетна контрактна взаемодiя, тому що выдача на вкладений кат-тал буде вищою, шж тд час iнтеграцiйноï взаемодй. Зага-лом продуктову штегращю в аграрному секторi економiки можна представити як континуум в^пов^них iнтеграцiй-них стратегiй (рис. 5).
Стратеги агропродуктово&1 1нтеграцГ|
Повна штегра^я
Квазüнтеграцiя
Часткова iнтеграцiя
Пов&язаы особи, франчайзинг
Неiнтеграцiя
Рис. 5. Континуум стратегш агропродуктовоТ iнтеграцiï
Джерело: розроблено автором
Так, повшстю iнтегрованi суб&екти господарювання задовольняють свш виробничий попит на ресурси й рiзнi послуги винятково за рахунок внутрiшнiх можливостей господарського об&еднання, на якому сконцентровано ва стада ланцюга створення додатково&1 вартостi (рис. 6).
Ршень iнтеграцiï до того ж е найвищим, учасники повшстю втрачають економiчну i юридичну самостайшсть, а ршення ухвалюють iз единого центра. Такi iнтегрованi суб&екти господарювання в аграрному секторi економжи е лiдерами за часткою ринку, велии за своТми розмiрами i здебкьшого територiально розосередженi. Вони привлас-нюють б1льшу частину створено&1 додатково&1 вартостi, зокрема, й за рахунок мехашзму трансфертних цiн i цкьовоТ установки на максимiзацiï новостворено&1 вартостi компа-нй. Стратегiю повно&1 агропродуктово&1 iнтеграцiï доцiльно використовувати тод^ коли е труднощi просто&1 контрактно! взаемодп, великий ризик опортушстично&1 поведiнки контрагент1в, значна iнформацiйна асиметрiя, е потреба в захистi комерцшно&1 таемницi щодо унiкальних техноло-гш, контролю якостi на всiх стадiях виробничо-збутового процесу тощо.
Рiзновидом повно&1 агропродуктово&1 штеграци е стратепя афшацп i створення дочiрнiх пiдприемств. Суб&екти господарювання до того ж св^омо поступаються юридичРис. 6. Концептуальна схема стратеги повноТ агропродуктовоТ iнтеграцiï
Джерело: розроблено автором
ною, економiчною i управлiнською свободою для одер-жання стабiльностi i ризикозахищеност вiд входження до стратегiчного альянсу або транснащонально&1 корпора-цп. Вигода для штегрованих суб&ектiв господарювання в^ цього полягае у збiльшеннi 1хнк розмiрiв, розширеннi те-риторiального представництва, нейтралiзацiï потенцiйних конкурентiв тощо.
Стратепя частково&1 агропродуктово&1 iнтеграцiï пе-редбачае кутвлю частини потрiбних ресурсiв i реалiзацiю певного обсягу створених економiчних благ на ринкових засадах через тдприемства, що не входять до штегровано-го суб&екта господарювання (рис. 7).
Отже, часткова продуктова штегращя включае в себе вертикальну штегращю та вкьний ринковий обмiн. Завдяки використанню шформацп про структуру витрат постачальниив чи дистриб&юторiв iнтегрований суб&ект господарювання мае змогу обрати кращих iз них, тим самим збкьшивши свою ринкову владу. До того ж частково штегрованою компанш легше управляти, нiж повнiстю ш-тегрованою, особливо в умовах афшацп рiзних за розмь рами альськогосподарських товаровиробникiв, сукупного валового виробництва продукцп яких не вистачае для по-вного завантаження виробничих потужностей переробних тдприемств.
Рис. 7. Концептуальна схема стратеги частковоТ агропродуктовоТ штеграцп
Джерело: розроблено автором
Продуктова квазiiнтеграцiя передбачае оргашзащю основного виробничого процесу на засадах повно&1 штеграцп, а постачання сировини i збут готово&1 продукцп - на договiрних засадах. В^сутшсть обов&язково&1 умови щодо володшня повним корпоративним пакетом акцiй дае змогу залучити до квазiiнтеграцiйних в^носин всiх без винятку суб&ектiв господарювання в аграрному секторi економь ки. Роль штегратора при цьому часто виконуе переробне тдприемство, а скьськогосподарсьи товаровиробники формують його сировинну зону. Формами реалiзацiï цих iнтеграцiйних в^носин здебiльшого е контрактнi, кредит-ш й мiноритарнi угоди, договори застави i поруки, а лейтмотивом здшснення - потреба уникати опортушстично&1 поведiнки, зберегти гнучкiсть управлiння i неформальну органiзацiйну структуру для мiнiмiзацiï антимонопольного регулювання i податкового тиску.
Окремим видом квазйнтеграцй у свгговш практицi е франчайзинг - економiчнi вiдносини, коли один суб&ект
господарювання (франчайзер) передае на платнш основi iншому (франчайзi) право здшснювати пiдприемницьку д1-яльнiсть вiд свого iменi. Тому франчайзинг можна вважати формою оргашзаци пiдприемницькоï дiяльностi, зокрема й мiжнародноï (рис. 8).
Франчайзинг як рiзновид квазiiнтеграцiйних вiдно-син дае змогу в доволi короткий строк утворити трансна-цiональну мережеву оргашзащю за продуктовою ознакою. Франчайзi до того ж мають змогу здшснювати свою дiяль-шсть за наперед визначеною бiзнес-моделлю пiд в^омою торговою маркою або брендом, отримують стабкьний ри-нок збуту. Водночас повна замша штеграцшно&1 взаемодй концейею призводить до зростання ризику розголошення комерцiйноï таемницi, ускладнення управлiння мереже-вою оргашзащею i втрати гнучкосп внаслiдок надвузько&1 спецiалiзацiï виробництва. ^м цього, вартiсть франшизи часто е завеликою з погляду окупносп катталовкладень на ïi придбання i приведення у в^пов^шсть власних технолоФранчайзер -материнська компан1я
Генеральний франчайз1 в i-й кра&Гн1 Субфранчайз1
Субфранчайз1
Генеральний франчайз1 в j-й краМ * Субфранчайз1
* Субфранчайз1
Рис. 8. Концептуальна схема франчайзингу як квазйнтеграцй&
Джерело: розроблено автором
гiчних процесш. У цьому контекстi слушною е думка ака-демiка Б. Пасхавера, що базою розвитку агропродуктово&1 штеграци мае бути готельно-ресторанне господарство, яке володiе найактуальншою iнформацiю про споживчi уподо-бання кiнцевих споживачiв, а обсяги харчування населення поза домом е важливим шдикатором динамки змш рiвня продовольчо&1 безпеки краши [12, с. 27].
Стратегiю агропродуктово&1 неiнтеграцiï розглядають як альтернативу штеграцшним вiдносинам, якщо власники i менеджери суб&екпв господарювання свiдомо вкмовля-ються вк об&еднання на користь вкьних ринкових тран-сакцiй. Однак нештегращя не е тотожною дезiнтеграцiï, тому що декомпозищя iнтеграцiйного цiлого не здшсню-еться. Водночас цю стратепю можуть застосовувати та-кож i штегроваш суб&екти господарювання, якщо у певнш конкретнiй ситуацп iнвестицiï в специфiчнi активи й ште-грацшний контроль е невигiдними, а ризики опортушзму контрагент незначнi.
Загалом дiяльнiсть суб&ектш аграрного господарювання здшснюеться пiд впливом значно&1 кiлькостi ризиив i галузевих особливостей, якi визначають характер ви-робничого процесу, впливають на ринкову кон&юнктуру й ефектившсть. Тому вибiр стратеги iнтеграцiйноï взаемо-ди залежить вiд рiвня стабiльностi чи волатильностi конку-рентних умов на товарному ринку.
Ухваленню рiшення про вибiр певно&1 стратеги зi стратепчного набору продуктово&1 iнтеграцiï в аграрному секторi економiки мае передувати Грунтовний аналiз, базою якого е системи показниив ршня iнтеграцiï, розмiр-ностi iнтегрованих суб&ектш господарювання та довжини ланцюга створення додатково&1 вартост i вiдстанi до кшце-вого споживача.
На мезорiвнi, а також у цкях державно&1 аграрно&1 по-лiтики, iндикатором розвитку продуктових штеграцшних вкносин е коефiцiент цiлiсностi ланцюга створення додатково&1 вартостi (KiVa) [13, с. 296]:
Kiva =¿0^ (D
де 1С, i - промiжне споживання i-ï галузi j-му ланцюгу створення додатково&1 вартосп;
О, - валовий випуск (в основних цшах) j-го ланцюга створення додатково&1 вартостi;
n - ккьисть галузей, що беруть участь у формуванш j-го ланцюга створення додатково&1 вартостi.
До того ж кожний доданок у формулi (1) показуе рiвень iнтегрованостi окремо&1 ланки ланцюга створення додатково&1 вартостi у загальну продовольчу систему. Очевидно, що при повнш продуктовiй iнтеграцiï частинш зна-чення Kiva будуть прямувати до нуля, тому що вся продукщя становитиме сировину для наступних технолопчних пере-дiлiв.
Якщо виникае потреба в аналiзi глобальних агро-продовольчих ланцюгш, то у формулi (1) показник про-мiжного споживання доцкьно замiнити на обсяг iмпорту напiвфабрикатiв. Тодi KVva набуде значення шдексу мiжна-родно&1 фрагментаци виробництва [14, с. 59], який показуе як рiвень iмпортозалежностi краши або окремого сектора нацюнально&1 економiки, так i залучення 1х до мiжнародних вiдтворювальних процесiв.
Висновки. Зважаючи на глобалiзацiйний характер сучасних економiчних вкносин, штегращя в аграрному ceKTopi економки мае базуватися на продуктових лан-цюгах створення вартостi. Отже, базуючись на концепци ланцюгш створення додатково1 вартостi, нами уточнено теоретико-методологiчнi засади розвитку продуктово! iн-теграцй в аграрному секторi економiки Укра1ни, сформовано континуум 11 стратегiй та розроблено концептуальш схеми 1х реамзаци. Реалiзацiя агропродуктових iнтегра-цiйних вiдносин мае базуватися на принципах взаемно! заiнтересованостi потенцiйних i реальних учасникш та ie-рархй lхнiх штересш, наявносп сп1льно&1 мети та мотивацп потенцiйних учасник1в, iнiцiативного лiдерства, законнос-тi, неперервностi ланцюга створення додатково&1 вартосп, урахування соцiальних, екологiчних та економiчних проблем галузевого й територiального розвитку, а також одно-рiдностi за виробничим типом суб&ектного складу ланцюга створення додатково&1 вартость
Продуктову штеграцш в аграрному секторi еконо-мiки на мезо- i мiкрорiвнях доц1льно розвивати у формi господарських об&еднань, холдинг1в, а також самоврядних кластерних оргашзацш.
Л1ТЕРАТУРА
1.
